Дружелюбівський НВК

Інформаційно– освітній простір – новий вимір освітнього простору:переваги та недоліки

Практично всі сфери життя сучасної людини істотно змінилися під впливом комп'ютерних та інформаційних технологій. Сфера освіти не стала винятком, оскільки інформатизація освітнього процесу - це один з найважливіших механізмів, що зачіпає основні напрямки модернізації всієї освітньої системи. Внаслідок цього поряд з традиційними формами освіти з'явилася нова форма навчання - дистанційна, заснована на сучасних інформаційних і комунікаційних технологіях, що дозволяє не тільки вчитися, а й підвищувати кваліфікаційний рівень її користувачів. Дистанційна форма навчання є результатом еволюції традиційної освіти, що призвело до появи електронної дошки та комп'ютерних навчальних систем, які містять у собі електронні підручники і програми, призначені для користування віртуальною аудиторією. У свою чергу, віртуальний курс лекцій дозволяє скоротити або подовжити час навчання за своїм розсудом. У сучасному світі «навчання на відстані» можливо в будь-якому місці, де є комп'ютер. А матеріал легко структурувати у відповідність до вимог, які висуваються до студентів будь-якого вищого навчального закладу. Сам же студент може займатися в будь-який зручний для нього час залежно від індивідуальних потреб.

Вважається, що дистанційне навчання через Інтернет являє собою логічне продовження досвіду заочного навчання, але вже на якісно новому рівні. Практика показує дещо іншу ситуацію: єдине, що об'єднує традиційне заочне навчання і класичну форму дистанційного навчання на основі Інтернет-технологій - це відсутність очного спілкування між викладачами та студентами. І перш ніж робити висновки про переваги чи недоліки дистанційної освіти, слід з'ясувати його сутність, основні принципи та закономірності.

      Дистанційне навчання - це навчання, в основу якого покладено принцип просторової і тимчасової віддаленості викладачів і студентів один від одного, а сам процес навчання здійснюється за допомогою комп'ютерних і телекомунікаційних технологій. Основна мета даного виду навчання розширення можливостей для людей, охочих змінити, або придбати нову професію.

    На сьогоднішній день прийнято виділяти шість форм дистанційного навчання:

1.  екстернат;
2.  вузівська освіта;
3.  навчання, засноване на співпраці декількох навчальних закладів;
4.  навчання в спеціалізованих закладах дистанційного навчання;
5. автономні навчальні системи;
6.  неформальне, інтегроване освіту на основі мультимедійних курсів.

    Розрізняють також інші варіативні моделі дистанційного навчання, наприклад, об'єднання очного та дистанційного... навчання, кореспондентське навчання, інтегративну модель традиційного та дистанційного навчання у ВНЗ, безпосередньо дистанційне мережеве навчання, кейс-технології та інтерактивне телебачення.

        Спочатку елементи дистанційної форми отримання знань застосовувалися в сфері додаткової освіти дорослого населення при заочному навчанні ще до виникнення ринку освітніх послуг. Що ж до сучасності, то до реального контингенту потенційних студентів можна віднести тих, хто часто перебуває у відрядженнях, військовослужбовців, жінок у декретній відпустці, людей з фізичними недоліками і тих, хто просто хоче отримати додаткову освіту при браку часу. Така ситуація пояснюється низкою переваг технології дистанційного навчання. Дистанційне навчання виступає як «активне», завдяки наявності мультимедійних матеріалів, мережевої системи навчання, в т.ч. з наявністю модулів самостійної оцінки знань та інтерактивного пояснення малозрозумілого матеріалу. Можливість контакту між викладачем і студентом може забезпечуватися шляхом створення електронних комунікацій, наприклад, проведення відео-конференцій.

       Зрештою, зміни відбуваються у всіх елементах педагогічної системи, і в основу змісту освітнього процесу лягати не логіка науки, а професійні завдання. Ці зміни є досить закономірними, адже головним критерієм при отриманні освіти стає критерій пошуку саме тих знань, які відповідають майбутній професійній діяльності і здатні допомогти у вирішенні конкретних професійних завдань. Дистанційне навчання дозволяє змінити сам принцип подачі матеріалу. Викладання не обмежується однією дисципліною, але можливо також формування інтегрованих програм, що дозволяють підготувати більш компетентного фахівця.

    Тим не менш, це не означає, що фундаментальні знання відсутні в дистанційній освіті. Вони залишаються, але подаються інакше, а саме: знання даються - не" про запас», а з урахуванням актуальних потреб і проблем, що виникають під час роботи. На перше місце виходять універсальні (методологічні) знання, що дозволяють проектувати і прогнозувати.

      Таким чином, головні характеристики дистанційної освіти з точки зору психології та педагогіки включають:

• асинхронними і гнучкість занять;
• модульність;
• масовість;
• інтерактивне спілкування і варіативність каналів комунікації;
• сукупність знань і орієнтацію на самостійність студентів, на мотивацію навчання;
• широке використання освітніх ресурсів мережі Інтернет;
• оперативність навчального процесу.

        Внаслідок цього змінюються вимоги до методів і форм навчання, а також до функцій викладачів, їх професійній підготовці. Викладач-консультант (тьютор) дистанційного навчання має відповідати за зміст навчально-методичних матеріалів зі своєї дисципліни або дисциплін. Тьютор здійснює методичне керівництво навчальним процесом, відповідає на запитання студентів та проводить перевірку результатів їх тестувань з дисциплін. Студент, який навчається за даною технологією, має право ставити викладачеві питання, що виникли у нього під час вивчення кожного розділу курсу, і відсилати їх електронною поштою чи іншим способом. Тьютор зобов'язаний не пізніше ніж через три дні надіслати відповідь.

    Аналізуючи компоненти дистанційного навчання, що стосуються навчального закладу, можна визначити структуру мережевої системи. До неї мають входити:  навчальний матеріал, що подається не тільки у вигляді програм, завдань, контрольних та випускних робіт, а й науково-практичної допомоги. Студент повинен бути забезпечений набором фундаментальних друкованих підручників і навчальних посібників, гіпертекстових мультимедійних програм, записаних на СD-RОМ; додаткові матеріали можуть включати підготовлені викладачами лекції з дисциплін, які можна передати через мережу, або оглядові (наочні) ілюстровані відео-лекції з дисциплін курсу, тести, опитувальники; комунікації в різному режимі, поради викладачів щодо виконання курсових, дипломних чи інших підсумкових роботи.

До найбільш важливих компонентів дистанційного навчання можна віднести можливість розгляду ситуацій, близьких насправді, створення умов для самореалізації студентів, розкриття їх потенціалу, систематичність процесі навчання, індивідуальність підходу. Проте, при розробці навчально-методичної бази для дистанційного навчання не слід нехтувати таким компонентом, як психологічні особливості особистості, які є основою навчально-пізнавальної діяльності і впливають на якість дистанційного навчання.

   Електронні версії підручників, які стали підставою для створення дистанційних курсів, як і традиційні підручники, не вирішують проблеми самостійної діяльності студентів при отриманні знань. Ці програмні продукти тільки створюють віртуальну навчальну середу, в якій і здійснюється дистанційне навчання. Але тут виникають проблеми психологічного характеру, наприклад недосвідченість, відсутність навичок самоосвіти, недостатнє вольова саморегуляція, вплив групових установок тощо

     Тому при розробці програм дистанційного навчання важливо ретельно розпланувати заняття, включаючи організацію кожного з них з постановкою цілей і завдань навчання. Студенти повинні розуміти призначення запропонованих курсів. Потрібно враховувати психологічні закономірності сприйняття, пам'яті, мислення, уваги, вікові особливості студентів. Важливим чинником у процесі дистанційного навчання є зворотний зв'язок між викладачем і студентом. Її суть полягає в тому, що в міжособистісному спілкуванні процес обміну інформацією ускладнюється і виникає проблема появи комунікативного бар'єру. Якщо це трапляється, то інформація подається у спотвореному вигляді, що призводить до того, що з'являється загроза переростання когнітивного бар'єру в бар'єр відносин, що переходить у почуття недовіри і ворожості по відношенню до інформації та її джерела.

     Отже, для максимально ефективної психологічної атмосфери важливі особисті якості викладачів в системі дистанційного навчання.

        Розглядаючи сутність дистанційного навчання, не можна не брати до уваги ряд його принципів, серед яких слід виділити:

принцип діяльності, який означає, що всі матеріали повинні стосуватися основних виді... в навчальної діяльності і базуватися на реальних операціях, даючи можливість застосовувати власний досвід студента для їх вирішення;

  принцип формування підтримуваної дружній середовища, що дозволяє знімати психологічні бар'єри страху перед знаннями і тривоги. Замість них формується почуття безпеки і впевненості в собі, що в підсумку сприяє внутрішньому розкріпаченню студента;

принцип особистісно-опосередкованої взаємодії полягає в тому, що своєчасний моніторинг навчальних потреб та успіхів студента, сприяє вдосконаленню його креативних, комунікативних та рефлексивних здібностей;

 принцип відкритого комунікативного простору супроводжується застосуванням графіки, анімації, звуку і кольору, спеціальних ефектів. Принцип передбачає обговорення результатів діяльності студентів і розвиток індивідуального творчого підходу у навчальній роботі;

 принцип інтерактивності відображає закономірності не тільки контактів студентів з викладачами, а й студентів між собою (у разі групових занять), що сприяє інтенсивності навчального процесу,

 принцип стартових знань розрахований на попередню підготовку студентів, яка буде сприяти швидкому і легкому засвоєнню нової інформації за рахунок активізації набутих умінь і навичок;

принцип індивідуалізації, для виконання якого проводиться вхідний і поточний контроль, що дозволяє розробити індивідуальну навчальну програму,

  принцип ідентифікації є загальним заходом безпеки, спрямованим на усунення «фальсифікації» навчання. Одним з його технічних засобів виступає відео-конференц-зв'язок;

принцип регламентації навчання вводить тимчасові обмеження для навчання та самостійної роботи студентів,

 принцип відбору інформаційних засобів навчання дозволяє ставити і вирішувати актуальні завдання педагогіки, андрагогіки, розвитку людини, його інтелектуального та творчого потенціалу, враховуючи всі компонента навчання: мета, а також інші елементи, включаючи форми і засоби освітнього процесу, зміст навчання;

 принцип забезпечення відкритості і гнучкості навчання знімає обмеження за віком початкового освітнього цензу з метою навчання у вигляді співбесід, анкетування, тестування і т.п.

      Враховуючи зазначені вище принципи, можна зробити висновок щодо переваг, ефективності та дієвості дистанційного навчання. Студенти відчувають необхідність подальшого навчання, знаходять можливість роботи з навчальними матеріалами в такому режимі й обсязі, який підходить безпосередньо їм. Ефект залежить від того, наскільки регулярно займається студент. Послідовне виконання контрольно-діагностичних завдань і випускної роботи, підтримка з боку викладача-координатора забезпечує планомірне засвоєння знань.

       Головними перевагами дистанційного навчання при цьому стають:

можливість утворення широких верств населення;

гнучкість при виборі часу, місця навчання та типу навчального закладу;

 наявність індивідуального підходу з урахуванням потреб і психологічних особливостей студента;

доступність і відкритість навчання;

суміщення навчання та професійної діяльності,;

можливість самореалізації... для студентів і викладачів;

об'єктивність оцінки знань, що проводиться за допомогою спеціальних програм;

поліпшення пізнавальних навичок студентів, розвиток самостійності, творчого та інтелектуального потенціалу.

Психологічну основу дистанційного навчання складає ряд мотивів у студентів:

 пізнавальні - глибокий інтерес до дисципліни або дисциплін дистанційного курсу, готовність до самостійного осмислення матеріалу, пошуку знань, бажання застосувати і продемонструвати вже мають знання, здібності;

соціальні - бажання підвищити свою кваліфікацію або отримати нову освіту, бути корисним суспільству, займати активну життєву позицію;

 ситуаційні - необхідність підвищення по кар'єрних сходах, зміна місця роботи, місця проживання, зміна сімейного стану і т.д.;

супутні - незадоволеність традиційними методиками навчання, брак часу;

 репродуктивні - бажання застосовувати знання на практиці;

комунікативні - потреба в спілкуванні з досвідченим викладачем, в практичних радах і рекомендаціях.

    Якщо пізнавальні та соціальні мотиви слабо виражені або відсутні, то, швидше за все, потенційний студент не готовий до дистанційного навчання. Тому викладач або психолог в системі дистанційного навчання перед початком занять повинен визначити ступінь готовності людини до такого виду навчання. Доцільним є побудова психологічного профілю студента. У профілі враховуються інтелектуальні, рефлексивні, пізнавальні, особистісні, мотиваційні та комунікаційні якості студента. Серед мотиваційних якостей вивчаються потреби, інтереси, установки, ідеали, переживання студента. Для цього можуть використовуватися різні методики, наприклад, «Мотивація афіліації» А. Меграбяна, «Мотивація досягнення успіху і уникнення невдач» Т. Елерса, «Спрямованість особистості» В. Смекала.

     Ефективність дистанційного навчання виражається найчастіше у вільній можливості поєднувати навчання з роботою. Адже, як правило, для студента дуже важливо, щоб його професійна діяльність не переривалася. Якщо навчання не займає надто багато часу, не є надто трудомістким, то більшість працюючих студентів зможуть охарактеризувати його, як ефективний. Сьогодні випускники, які навчалися дистанційно, вище оцінюють престиж отриманої професії. Іноді вони теж випробують труднощі, але і бувають найбільш успішними і краще адаптованими в професійній сфері. Разом з впровадженням дистанційного навчання зростають якісні характеристики фахівців, які відрізняються лише позитивними рисами - швидка адаптація в колективі, впевненість у собі та своїх силах, умінням займатися самоосвітою.

 У науковій літературі немає чітко окреслених критеріїв ефективності дистанційного навчання, проте, проаналізувавши деякі джерела, ми прийшли до висновку, що ними можуть бути: інформативність змісту навчання; гнучкість навчання; технологічний стан системи навчання; адаптивність програм для різних категорій учнів, наприклад для людей з особливими потребами; доступність і економічність навчання, в т.ч. по відношенню до традиційного утворення; кінцеву якість підготовки фахівців. Загальна оцінка ефективності може бути виведена як сума оцінок по перерахованим критеріям.

При цьому на кінцеву ефективність навчання впливає ряд факторів: організація процесу навчання за обраною моделі, вибір засобів і методів, інформаційно-комунікаційних технологій, професіоналізм викладача, ефективність управління навчанням.

     Зважаючи на всі переваги, не можна нехтувати негативними сторонами дистанційного навчання, адже усунення окремих недоліків сприяє вдосконаленню системи в цілому. При цьому слід зазначити власне відсутність очного спілкування вчителя і учня, що, зрештою, впливає на індивідуальність підходу в навчанні. Студенти не завжди самодисципліновані, свідомі і самостійні, що необхідно при дистанційному навчанні. Якщо при традиційному навчанні достатньо присутності студента на заняттях, то для дистанційної освіти потрібна хороша технічна оснащеність, яка буде сприяти постійному доступу до джерел інформації. Недолік практичних занять і відсутність постійного контролю теж можна віднести до негативних моментів. При дистанційному навчанні технічних фахівців виникають і проблеми методичного характеру. Наприклад, при навчанні та підвищенні кваліфікації інженерів виникає потреба демонстрації виконання процесу. Єдиний вихід при дистанційному навчанні - анімація. А це неможливо при поганому технічному забезпеченні. Відсутність технічної бази служить причиною проблеми проведення іспитів у режимі «он-лайн» адже студент для відповіді на екзаменаційні питання може запросити за комп'ютер свого друга - відмінника.

    Потрібно також вказати низьку теоретичну обгрунтованість проблеми дистанційного навчання. Це позначається у відсутності чітких цілей навчання і необхідних початкових вимог до студента, для роботи в цій системі; слабкому рівні системи контролю його знань; відсутності вимог до змісту дистанційних курсів та навчально-методичного забезпечення; відсутності централізованого планування і чіткості в оперативному регулюванні процесу розвитку навчально-методичного комплексу в інформаційному напрямі; слабкому економічному механізмі стимулювання навчальної та науково-методичної активності викладачів у сфері інноваційних навчальних технологій; нерозвиненою базі нормативних документів і галузевих стандартів, які визначають склад і зміст навчально-методичного комплексу дистанційного навчання; схильності до традиційними технологіями навчання та комп’ютерофобію частини професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів.

Таким чином, до числа головних недоліків дистанційного навчання можна віднести:

   відсутність і студентів навичок самостійної роботи і як результат неефективне використання часу занять;

 невміння зосередитися на навчанні в неофіційній (частіше домашній обстановці), підвищена відволікання і неуважність уваги студента;

   можливі технічні неполадки в системі дистанційного навчання;

   періодична неможливість отримати миттєву консультацію викладача;

спрямованість на людей старшого віку, низька ефективність при навчанні підлітків та молоді.

     Подібні недоліки обумовлені низкою проблем, що склалися в системі дистанційного навчання нашої країни:

термінологічні проблеми - відсутність чіткого психологічного та педагогічного обгрунтування дистанційного навчання, орієнтація суто на технічну сторону, недолік методик психолого-педагогічного супроводу «навчання на відстані»;

 юридичні проблеми - нерозвиненість нормативно-правової бази дистанційного навчання, недостатня кількість спеціалізованих навчальних закладів;

       Недоступність  і гнучкість навчання, можливість навчання різних верств населення і низька ефективність через відсутність навичок самостійної роботи у студентів. Індивідуальний підхід у навчанні, відкритість навчання, відсутність прямого контакту, «живого спілкування». Освітлення освіти і професійної діяльності, кар'єрний ріст. Направленість на людей старшого віку, низька ефективність при навчанні підлітків та молоді. Об'єктивність оцінки знань і навичок студентів. Технічні неполадки, спотворення інформації. Самореалізація студентів і викладачів, розвиток пізнавальних навичок, використання мотивації.        Невміння зосередитися на навчанні в неофіційній обстановці, відсутність колективу, непорозуміння з викладачем.

техніко-методологічні проблеми - ігнорування психологічних законів сприйняття та засвоєння інформації з використанням мультимедійних засобів різної модальності: текст, малюнки, анімація, звуки, музика, різні мови;

методичні проблеми - складність розробки електронних варіантів традиційних навчальних матеріалів, насамперед, підручників і практичних посібників.

   Окремо слід охарактеризувати психологічні проблеми дистанційного навчання, що містять чотири аспекти:

психологічний бар'єр при користуванні комп'ютерними технологіями, мережею Інтернет, що виникають переважно у людей старшого віку;

відсутність колективу, відчуття самотності і комунікативного бар'єру з викладачами;

можливість непорозумінь між викладачем і студентів при спотворенні інформації;

порушення особистої саморегуляції студента чи викладача, понижений внутрішній локус контролю, низький рівень цілепокладання, невміння планувати свій час і діяльність і т.д.

Для вирішення цих проблем необхідно загальне підвищення рівня інформаційної та комп'ютерної грамотності населення, починаючи зі школи і ін закладів традиційної освіти, створення спеціальних Інтернет-конференцій, форумів, які б гарантували відносне «живе» спілкування груп студентів . Також необхідна співпраця традиційного та дистанційного навчання, співпраця викладачів і студентів з використанням широкої термінологічної та методологічної бази психології, педагогіки, андрагогіки.

      І, незважаючи на всі ці проблеми, дистанційне навчання дуже цінуватися психологами та педагогами. Але повна заміна традиційних систем освіти аналогічними - дистанційними поки викликає деяку настороженість. Але безперечно одне, студенти, що навчаються дистанційно, більш адаптовані до зовнішніх умов, відповідально і активні, а значить більш успішні в сучасному діловому світі.

Висновок

   Динамічність економічних та соціокультурних процесів у суспільстві обумовлює зміни у сфері освіти. А розвиток інформаційних технологій призвело до появи дистанційного навчання, в ході якого відбувається навчання на відстані, коли немає прямого контакту між викладачем і студентом, а контакт забезпечується за допомогою інформаційно-комп'ютерних технологій.

Дистанційне навчання практикується в світі у вигляді різних моделей, але головними його компонентами є віртуальні навчальні матеріали та комунікації (мультимедійні матеріали, електронні підручники, онлайн-, та відео-конференції, використання ресурсів мережі Інтернет та ін ).

      Базуючись на психології та методиці самостійного навчання, дистанційне навчання має ряд переваг і недоліків. Серед його позитивних сторін: доступність, масовість, відкритість освіти, можливість навчання без відриву від роботи, індивідуальний підхід і гнучкість графіка занять, оперативність навчального процесу, можливість самореалізації студента і розвиток його пізнавальних навичок.

       Водночас дистанційне навчання характеризується рядом недоліків: низькою ефективністю через відсутність навичок самостійної роботи у студентів, недоліком «живого» спілкування, колективу (особливо в асинхронної моделі), можливістю спотворення інформації, непорозумінь у зв'язку з віддаленістю учасників освітнього процесу.

       Але в цілому не дивлячись на ряд юридичних, методичних і психологічних проблем, дистанційне навчання є досить ефективним і перспективним. Для подальшого його розвитку в нашій країні необхідно: сформувати методологічну базу, організаційно-управлінську структуру дистанційної освіти, розробити нормативно-правової апарат, розвивати теоретичні, науково-психологічні підходи у співпраці з системою традиційної освіти. І, звичайно ж, необхідна фінансова підтримка матеріально-технічної бази дистанційної освіти.

  Список використаної літератури

 Абдуллаев С.Г.. Абасова С.Е. Проблеми оцінки ефективності дистанційного навчання / / Інформаційні технології моделювання та управління. 2009. № 4 (56). С. 484-492.

 Алфьорова М.А. Проблема самоорганізації особистості в системі дистанційного навчання / / Вісник Східно-Сибірської державної академії освіти. 2010. № 12. С. 50-55.

 Бакалов В.П. Крук І.П., Журавльова О.Б. Дистанційне навчання. Концепція, зміст, управління.- М.: Гаряч...

                                                       Підготувала

                                                   психолог

                                                                           Дружелюбівського НВК

                                                            Приступа О.В.

Інформаційно – освітній простір – новий вимір освітнього простору:переваги та недоліки

Соціально-економічні перетворення, що відбуваються в країні за останні десятиріччя, суттєво загострили освітні проблеми села, зумовили значні зміни в діяльності сільської школи.Швидкий розвиток суспільства супроводжується удосконаленням засобів масової інформації. І в першу чергу комп’ютерних технологій. Це вимагає від учителя особливої чутливості до постійних змін суспільного буття. Поява нових способів передачі, одержання, зберігання навчальної інформації привели до змін у діяльності навчальних закладів.     Понад  чверть населення земної кулі, а це 1,9 млрд. людей,  сьогодні користується Інтернетом. До  30% наближається середній рівень Інтернет-проникнення у світі, 70%  сягає  показник в розвинених європейських країнах.          В Україні він становить 10-12 млн. осіб  –  близько чверті населення країни.      Високий  рівень користувачів Інтернетом – це діти віком 11-17 років, які потрапили в Мережу значно раніше від  дорослих.   Наші діти досить легко засвоюють ази комп’ютерної грамотності, спілкуються в Інтернеті з друзями, шукають потрібну інформацію, інколи не завжди корисну. А чи завжди цей дивовижний штучний інформаційно-освітній простір позитивно впливає  на здоров’я людини і, зокрема, дитини?
    Ще п’ять років тому користувачами Інтернету були переважно мешканці великих міст, які використовували дротові технології та широкосмуговий доступ. Сьогодні, завдяки розвитку мобільного Інтернету, стрімке розширення мережі відбувається навіть у невеликих населених пунктах, а користуватися Інтернетом діти починають з 6-7 років [1,с.8].Розвиток інформаційно-освітнього середовища характеризується переходом до систематичного використання комп’ютерних технологій в навчально-виховному процесі, збільшенням кількості навчальних предметів, у вивченні яких вони застосовуються. Освітня  функція школи залишається  провідним аспектом її діяльності, але важливим чинником в оцінюванні рівня і якості навчання стає стан здоров’я школярів. «Найвища цінність у людини – це її здоров’я. Вона зможе його оцінити,  якщо його втратить», - так стверджує Олександр Захаренко у своїй книзі «Поради колезі, народжені в школі над Россю». Сьогодні нікому не спаде на думку сперечатися з цією тезою. Сучасні діти розуміють цю істину лише підсвідомо, і лише з роками ми починаємо цінувати здоров’я і плекати кожну мить життя.Слід  зазначити, що недотримання санітарно-гігієнічних норм при роботі з комп’ютером, організації робочого місця учня, порушення вимог температурного та  шумового режимів, вимог до параметрів комп’ютера, а також інтенсивне емоційне, інформаційне навантаження – це чинники, якими сучасний навчальний процес призводить до надмірного психофізіологічного напруження, стресу та значного погіршення стану здоров’я школярів. Все це  вимагає запровадження здоров’язбережуючого супроводу при роботі учнів в інформаційно-освітньому просторі.Найбільш  доступним джерелом пошуку інформації на сьогодні є Інтернет-ресурс, що обумовлює його використання з метою навчання та розвитку. Процес отримання інформації у мережевому просторі  пов’язаний  з реалізацією принципу наочності та порівняння, з поєднанням візуальної та аудіо інформації, наявністю анімації та здатністю диференціювати процес навчання, обумовлюють його привабливість для учнів.Слід зазначити, що здоров’язбережувальний супровід навчально-пізнавальної діяльності учнів при роботі в інформаційному просторі з електронними навчальними сайтами забезпечується дотриманням таких показників:·               технологічних (звуковий супровід: звукова частота, структура звукового спектра; візуальні параметри кольорового зображення комп’ютера: колір, насиченість, контраст);
·               гігієнічних (візуальні ергономічні параметри зображення комп’ютера: можливість пересування об’єктів, що розглядаються, динамічність фонового зображення, кількість об’єктів, що розглядаються; кутові розміри об’єктів: складний або простий об’єкти; оформлення шрифту: гарнітура шрифту, кутовий розмір).
Необхідно також дотримуватися  регламентованої тривалості роботи з персональним комп’ютером та перерв і їх активного проведення. З цією метою вчителю необхідно підготувати картки-навігатори, алгоритми, поради, вказівки, путівники здоров’язбереження, гігієнічні регламенти, що містять динамічні й рухливі ігри, комплекси фізичних вправ, гімнастики для очей, елементи оздоровчого самомасажу та сприяють збереженню і зміцненню здоров’я учнів.У сучасних наукових дослідженнях акцентовано увагу педагогів не тількина порушення опорно-рухового апарату і погіршення зору при роботі з комп’ютером та електронними навчальними ресурсами, а й на важливості запобігання  інформаційного перевантаження. Тому слід виділити  чинники, що впливають на продуктивність розумової діяльності учнів, і відповідно при їх дотриманні підвищують резистентність організму до негативних впливів інформаційного перевантаження.Ці фактори можна розділити на  чотири категорії:-  комфортні умови (достатнє освітлення, насичення повітря киснем, розміри приміщення, вологість,температура);достатня кількість поживних речовин для роботи мозку (повноцінне  харчування з достатнім рівнем і співвідношенням білків, жирів, вуглеводів, а також вітамінів, достатній рівень глюкози);· середовище психологічного комфорту (відсутність сторонніх відволікаючих факторів, прибране приміщення, правильно організоване робоче місце, правильно підібрані кольори, а також комфортне соціальне оточення (учителі, однокласники, друзі, рідні);
·        дотримання режиму «робота-відпочинок»[2, с. 205].
У випадку, коли відбувається  надмірне навантаження та надається великий об’єм інформації на фоні недотримання психогігієнічних норм розумової праці, може виникати перевтома організму.Сучасний урок – це далеко не одноманітна та єдина структурно-змістова схема. Кожний педагог визначає для себе ті форми роботи, які для нього найбільш прийнятні, відповідають тій парадигмі, якій він віддає перевагу в роботі. За попередні роки багато педагогічних цінностей змінилося. З’явилися не тільки нові цілі, але й нові засоби навчання. Головне, що сьогодні урок розглядається не тільки як діяльність педагога, іншими словами, як форма навчання, а й як діяльність учня. Тому сучасний вчитель повинен не лише володіти новими технологіями, а вчити використовувати такі технології у діяльності учнів.Бурхливий розвиток засобів масової інформації змінив освітній простір та учнівську аудиторію: підвищився загальний інтелектуальний рівень учнів, але при цьому він став більш неоднорідним і неконтрольованим. Хочемо ми цього чи ні, але сьогодні школа поступається засобам масової інформації у формуванні природничо-наукової картини світу. Отже актуальним є  активне використання на уроках тих джерел інформації, які найбільш привабливі для учнівської молоді, у тому числі – відео.Доступність відео ресурсів, різноманітність якісного і сучасного відео приводить до того, що вчитель піддається спокусі прикрасити урок відеонаочністю і навчальне заняття перетворюється інколи на кіносеанс.  Насправді ж для ефективного навчального використання відеоматеріалів потрібно враховувати багато психологічних та методичних аспектів.Інформація, сприйнята візуально, за даними психологічних досліджень, більш осмислена, краще зберігається в пам'яті. «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути», - говорить народна мудрість. До того ж використання відео сприяє розвитку уваги і пам'яті. Для того, щоб зрозуміти зміст фільму, учням необхідно прикласти певні зусилля. Так мимовільна увага переходить в довільну. А інтенсивність уваги впливає на процес запам'ятовування. Використання різних каналів надходження інформації (слуховий, зоровий, моторне сприйняття) позитивно впливає на міцність фіксації навчального матеріалу. [3, с.164 ]Робота з відеоматеріалами на уроках сприятиме формуванню такої важливої характеристики сучасної інноваційної особистості як медіаграмотність і сприяти формуванню наступних вмінь:1)    Виокремлювати головне в інформаційному повідомленні;
2)    Розуміти завдання в різних формулюваннях і контекстах;
3)    Сприймати альтернативні точки зору і висловлювати обґрунтовані аргументи «за» і «проти» кожної з них;
4)    Знаходити помилки в інформації та виправляти їх;
5)    Систематизувати отриману інформацію за певними ознаками;
6)    Встановлювати зв'язки між інформаційними повідомленнями;
7)    Складати рецензії інформаційних повідомлень;
8)    Переводити візуальну інформацію у вербальну знакову систему.
Простий перегляд фільму –  занадто пасивне заняття для навчального процесу. Потрібна така організація перегляду відео, щоб вона вирішувала дидактичні задачі уроку, сприяла розвитку мислення, комунікативних здібностей, слугувати стимулом для подальшої творчо-пошукової діяльності. При методично грамотному використанні відео на уроці можна вирішити наступні освітні завдання: підвищення мотивації навчання; створення комфортного середовища навчання; інтенсифікація навчання; підвищення активності учнів; більш глибоке розуміння навчальних тем; створення умов для індивідуальної роботи учнів.Використання відео включає в себе три етапи: переддемонстраційний, демонстраційний  та післядемонстраційний.На переддемонстраційному етапі важливо зняти  труднощі сприйняття відео, вводяться нові терміни, проводиться мотивація, пояснюються завдання, які будуть виконуватись під час перегляду,  та ін..Демонстраційний етап повинен супроводжуватися активною навчальною діяльністю глядачів-учнів. Мета другого етапу - з'ясування учнями змісту, теми фільму, активізація пізнавальної діяльності учнів.Види вправ:-         Стоп-кадр (зупинка фільму, питання щодо переглянутого фрагменту);
-         "Мовчазний перегляд" (показ фільму без звуку, учні повинні здогадатися, що відбувається на екрані);
-         Вгадування подальшого ходу подій;
-         Рольова гра (розподілити ролі і розіграти сцену з фільму);
-         Прослуховування без перегляду (вимкнути зображення, розповісти, що відбувається на екрані);
-         Відмітити незрозумілі моменти, цікаві фрагменти, те, що нового дізналися;
-         Придумати питання до відео.
На післядемонстраційному етапі перевіряється ефективність використання фільму, здійснюється контроль розуміння змісту. Мета цього етапу - організація активної пізнавальної діяльності учнів, рефлексія, закріплення, мотивація на подальше вивчення питання, висвітленого у відео.Головні вимоги до відеоматеріалів, що демонструються на уроках:   -         відео не повинно бути ізольованим моментом уроку, його зміст повинен працювати на методичну мету;-         відеоматеріал повинен бути зрозумілим, доступним, цікавим дітям, відповідати їх віковим особливостям;-         контекст повинен мати певний ступінь новизни або несподіванки;
-  розумне дозування відеоматеріалу;-       відео супроводжується чіткою інструкцією, спрямованої на рішення навчальної мети, зрозумілою учням і виправданою логікою уроку.Важливо також враховувати жанр фільму [4] :-     Документальні фільми представляють собою добірку реально відзнятих матеріалів, ступінь достовірності - максимальна, проте їх трактування, коментарі - справа рук режисера. Такі фільми можна використовувати як цілком, зберігаючи авторське режисерське бачення, так і фрагментарно, і навіть без звукового супроводу, коментуючи картинку за своїм бажанням в контексті уроку.
- Науково-популярні фільми - аргументована, ілюстрована і коментована розповідь про якусь подію, явище, факт, гіпотезу. Зазвичай фільми такого роду побудовані на якийсь інтризі, протиставленні думок, доказах і спростування гіпотез. Як аргументи використовуються думки великих учених, результати експериментів, свідоцтва очевидців. В таких фільмах використовується науково-термінологічна лексика, формули, схеми. Залежно від теми і сумлінності авторів, в науково-популярних фільмах присутні наукові факти, яким можна довіряти, однак, нерідко зустрічаються в більшій чи меншій мірі спотворені факти. Тому, підбираючи фільми цього типу для показу на уроці, обов'язково слід  критично переглядати його з точки зору достовірності.
-          Навчальні фільми - це спеціальні, зняті для освітніх цілей, короткометражніфільми, що висвітлюють конкретну тему на рівні, зрозумілому школярам. Навчальні фільми часто містять зняті експерименти, анімацію, графічні ілюстрації, що допомагають роз'ясненню матеріалу. Такі фільми, як правило, проходять ретельну методичну експертизу і гриф. Тим ні менш, і тут можуть зустрітися неточності, а іноді й помилки.Вже давно доведено, що кожен учень по-різному освоює нові знання. Раніше вчителям важко було знайти індивідуальний підхід до кожного учня. Тепер з використанням комп’ютерних мереж і онлайнових засобів, школи отримали можливість подавати нову інформацію таким чином, щоб задовольнити індивідуальні запити кожного учня.Необхідно навчити кожну дитину за короткий проміжок часу освоювати, перетворювати і використовувати в практичній діяльності величезні масиви інформації. Дуже важливо організувати процес навчання так, щоб дитина активно, з цікавістю і захопленням працювала на уроці, бачила плоди своєї праці і могла їх оцінити.Допомогти вчителю у вирішенні цього непростого завдання може поєднання традиційних методів навчання та сучасних інформаційних технологій, у тому числі і комп’ютерних. Адже використання комп’ютера на уроці дозволяє зробити процес навчання мобільним, строго диференційованим та індивідуальним.Поєднуючи в собі можливості телевізора, відеомагнітофона, книги, калькулятора, будучи універсальною іграшкою, здатною імітувати інші іграшки і самі різні ігри, сучасний комп’ютер, разом з тим, є для дитини рівноправним партнером, здатним дуже тонко реагувати на його дії і запити, Такого партнера їй часом не вистачає. З іншого боку, цей метод навчання є досить привабливим і для вчителів: допомагає їм краще оцінити здібності і знання дитини, зрозуміти її, спонукає шукати нові, нетрадиційні форми і методи навчання.При підготовці до уроку з використанням ІКТ вчитель не повинен забувати, що це УРОК, а значить складає план уроку виходячи з його цілей. При відборі навчального матеріалу він повинен дотримуватися основні дидактичні принципи: систематичності та послідовності, доступності, диференційованого підходу, науковості та ін. При цьому комп’ютер не замінює вчителя, а тільки доповнює його. Комп’ютер може використовуватися на всіх етапах: як при підготовці уроку, так і в процесі навчання: при поясненні (введення) нового матеріалу, закріпленні, повторенні, контролі.При цьому комп’ютер виконує такі функції:1. У функції вчителя комп'ютер являє собою:- джерело навчальної інформації;- наочний посібник;- тренажер;- засіб діагностики і контролю.2. У функції робочого інструменту:- засіб підготовки текстів,- їх зберігання;- графічний редактор;- засіб підготовки виступів;- обчислювальна машина великих можливостей.Є підстави вважати, що комп’ютер дозволить більш глибоко розвити резерви дитини, дасть змогу вчителю працювати творчо, ініціативно, з більшою професійною майстерністю.Головне, дотримуватись принципу «не нашкодь», тобто, вчасно запобігати можливому надмірному стомленню. Як сказав В.Сухомлинський «Першочерговою місією вчителя є збереження здоров’я дітей». Не слід забувати про це і зараз – у добу комп’ютеризації. Комп’ютер цінний помічник, але він може стати й шкідливим сусідом.Сучасні комп’ютерні програми дають можливість продемонструвати яскраву наочність, запропонувати різні цікаві динамічні види роботи, виявити рівень знань та умінь учнів.При використанні комп’ютерної техніки на уроках слід враховувати якість навчальних комп’ютерних програм. Вони повинні відповідати таким вимогам:- бути цікавими і доступними для дітей, викликати у них позитивні емоції;- будити їх уяву та фантазію;- формувати алгоритмічне, логічне мислення;- розвивати творчі здібності.Використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі сприяє підвищенню його ефективності, всебічному і гармонійному розвитку особистості учнів, розкриттю їх талантів, суттєво впливає на зміст, форми, методи і засоби навчання. Вдало підібрані комп’ютерні програми забезпечують розвиток творчих здібностей, стимулюють пізнавальну активність, емоційну сферу та інтелектуальні почуття школярів. При цьому підвищується працездатність учнів, зацікавленість їх різними видами діяльності, поліпшується просторова уява, пам’ять, розширюється їх світогляд. Тому комп’ютер має великі можливості вдосконалення навчально-виховного процесу.Вчителі активно використовують під час проведення уроків демонстрації мультимедійних презентацій, відеофільмів, працюють з інтерактивними дошками тощо.Але, коли заходить мова про такий предмет як фізкультура, багато хто поставив би його останнім в переліку предметів з активним використанням ІКТ. А й справді, які презентації в спортивному залі, де діти мають отримати фізичне навантаження, для того, щоб їх мозок відпочив від попередніх, перенасичених інформацією предметів?Я, так само як і більшість вчителів фізкультури,  додержуюсь принципу – урок фізкультури – урок рухів. Найнеобхідніша теоретична інформація повинна бути донесена до дитини з мінімальним зменшенням моторної плотності уроку.         І все ж таки, не обійтись і в нашій роботі без теоретичних уроків. Погодьтесь, розповідь  про Давньогрецькі Олімпійські ігри або історію виникнення тих чи інших спортивних ігор буде набагато цікавішою, якщо учні переглянуть відеофільм, а вчитель приготує змістовну мультимедійну презентацію, в якій зупиниться на окремих, вкрай важливих фактах.    За умови систематичного використання ІКТ в навчальному процесі в поєднанні з традиційними методами навчання можна значно підвищити ефективність навчання, а головне вивести навчання на новий сучасний рівень.Завдяки інформаційним технологіям навчання, які запроваджують вчителі, учень з пасивного слухача перетворюється на активного учасника навчального процесу. А це є важливим елементом навчання й виховання майбутнього громадянина нашої держави з активною життєвою позицією.  Джерела та література:1. Діти в Інтернеті: як навчити безпеці у віртуальному світі / Литовченко І.В., Максименко С.Д., Болтівець С.І.– К.: ТОВ «Видавничий будинок «Аванпост-Прим», 2010.- 48 с.2. Вовк В. В.  Закономірності розвитку та профілактики виникненняінформаційного стресу / Навколишнє середовище і здоров’я людини //Матеріали V Всеукраїнського науково-практичного семінару.  –  Полтава :Скайтек, 2012. – 340 с.
3. Г. В. Карпов, В. А. Романин Технические средства обучения //[Електронний ресурс] - Режим доступу:http://refdb.ru/look/1717388-pall.html.
4. Как работать с документальными фильмами в школе? // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.urokiistorii.ru/taxonomy/term/1521/2246

                                                    Підготувала

                                                                                                       вчитель фізичної культури

                                                                                     Дружелюбівського НВК

                                                                        Бондаренко О.П.