Як уже підкреслювалось, що інтерактивні методи навчання – методи спілкування на основі діалогу. Вони народилися з теорії проблемного навчання, сутність якої полягає не в передачі готової інформації з одного боку (від учителя) та пасивного її засвоєння з іншого боку (учнем), а в отриманні учнями в процесі комунікації нових знань і вмінь за допомогою розв’язання теоретичних та практичних проблем.
У перекладі з англійської "inter" - взаємний, act – дія. Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчання відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учасників. Це спів навчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці, де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами НВП).
Якщо проаналізувати відому всім піраміду навчання, то зрозуміло що кращі результати навчання дають саме інтерактивні методи (дискусійні групи – 50%, практика через дію – 75%, навчання інших або негайне застосування знань – 90%).
Тож інтерактивні методи навчання мають суттєві переваги і певною мірою сприять формуванню ключових компетентностей. Вони одночасно дозволяють вирішувати кілька завдань, а саме: розвивають комунікативні вміння і навички, допомагають працювати в колективі, у команді, прислухатися до думки товаришів.
Використання інтерактиву, як показує практика, знімає нервове напруження учнів, дає можливість змінювати форми їхньої діяльності, переключати увагу на основні питання теми заняття.
Тож основні позитивні риси інтерактивних методів такі:
- створюють комфортні умови для навчання;
- кожний учасник має змогу повірити в свої сили;
- усі учасники мають змогу зробити свій індивідуальний внесок у загальну справу унеможливлювається домінування одного учасника навчального процесу над іншим;
- кожен має змогу розвивати свої індивідуальні здібності;
- формуються навички кооперації та співробітництва, відбуття роботи в команді. Слабкі учні почуваються більш комфортно;
- існує можливість обмінюватися знаннями, ідеями, способами діяльності. Відбувається багатовимірне засвоєння навчального матеріалу;
- сприяють розвитку критичного мислення;
- використання ІКТ уможливлює фахове вдосконалення, спрямовує учителя на навчання, сприяє зростанню професійної майстерності вчителя.
Інтерактивні технології, в яких "школа пам’яті" поступається місцем "школі мислення", сприяють формуванню у учнів навичок, що дуже потрібні у сучасному світі: думати, розуміти сутність речей, осмислювати ідеї, концепції і вже на підставі цього вміти знаходити необхідну інформацію, тлумачити її, застосувати за конкретних умов.
Але при застосуванні ІКТ учитель стикається з певними труднощами. Щоб подолати складнощі в застосуванні інтерактивних методів і перетворити слабкі сторони їх на сильні необхідно їх знати.
1. Інтерактивні технології потребують значної кількості часу для підготовки учнів та вчителів. Тож необхідно починати з поступового їх використання, якщо ви або учні з ними не обізнані. Учні повинні засвоїти процедуру тієї чи іншої вправи. І учням, і вчителям треба звикнути до них.
Для забезпечення швидкого та ефективного включення учнів в інтерактивну діяльність бажано пропонувати їм пам’ятки, які містять опис алгоритму діяльності (послідовний перелік дій, які вони мають здійснювати у тій чи іншій навчальній ситуації.
Краще підготувати ретельно кілька інтерактивних занять, ніж часто проводити похапцем підготовлені ігри.
2. За великий проміж уток часу розглядається невеликий обсяг інформації. З метою охоплення всього необхідного обсягу матеріалу та його глибокого вивчення учитель має старанно планувати свою роботу: дати учням завдання для попередньої підготовки (прочитати, подумати, виконати самостійно підготовчі завдання), відібрати для уроку такі інтерактивні вправи, які будуть для учнів "ключем" до засвоєння теми; під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням. Учителю слід пам’ятати, що використання інтерактивних технологій – не самоціль, а спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, спосіб створення атмосфери в класі, котра сприяє співпраці, порозумінню та доброзичливості, дає змогу більш ефективно реалізувати особистісно-орієнтований підхід.
Якщо застосування інтерактивних технологій у конкретному класі дає протилежний результат – слід переглянути стратегію і обережно поставитися до вибору таких методів.
3. При використанні ІКТ контроль учителя над глибиною вивчення матеріалу зменшується. Тож для зміцнення контролю за перебігом навчання за інтерактивними технологіями учитель має заздалегідь: глибоко вивчити і обміркувати матеріали, зокрема і додаткові, завдання для груп ретельно планувати і розробляти заняття, а саме визначати хронометраж, ролі учасників, готувати питання і можливі відповіді, розробити критерії оцінки ефективності заняття і ознайомити з ними учнів.
4. Проблемою може бути дисципліна на уроці, тому що спілкування учнів не завжди може бути доцільним. Тож учителю треба:
мотивувати учнів до вивчення теми шляхом добору найцікавіших випадків, проблем
оголошувати очікувані результати (мету) заняття і критерії оцінки роботи учнів
передбачати різні способи привернення уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи на уроці.
5. Результати роботи учнів менш передбачувані. І тут теж необхідна ретельна підготовка вчителя. Треба підбирати такі форми роботи, які б максимально враховували індивідуальні особливості учнів.
Отже, для ефективного використання ІКТ в навчальному процесі учитель повинен досконально опанувати методику, важлива наявність особистого досвіду. Це можливо, якщо учитель бере участь у різного роду тренінгах, практичних заняттях, які доречно організовувати психологічною або методичною службою школи.
Вчитель математики Гідулян І.С.
Розвиток інформаційного суспільства в Україні та впровадження новітніх ІКТ в усі сфери суспільного життя …визначається одним з пріоритетних напрямів державної політики. Це забезпечить « удосконалення навчально-виховного процесу, доступність та ефективність освіти, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві». [1;2 ]
Факт входження в сучасне життя інформаційно-комунікаційних технологій не може не відобразитися на процесах в освітній діяльності.
Доступ до мережі Інтернет відкриває шлях до глобальної всесвітньої інформаційної бази, кардинально змінює процес спілкування, що не може не вплинути на особистісні риси сучасної людини та на освітні процеси. За таких умов якісно новим стає механізм забезпечення можливостями використання телекомунікаційних технологій в системі навчання та доступу до комп’ютерної освіти загальноосвітніх навчальних закладів: створення єдиного освітнього інформаційного простору, як міжшкільної інформаційної мережі на основі Інтернет-, Екстранет- та Інтранет-порталів, розробка нових програм і механізмів освоєння знань, необхідних для роботи з комп’ютером, спрямованих на розкриття потенціалу особистості кожного учня.
Інформаційно – освітній простір включає безліч інформаційних об’єктів і зв’язків між ними, засоби і технології збору, накопичення, передачі, обробки, продукування та поширення інформації.
В основі програми лежить соціальне замовлення, що відображає суспільні й індивідуальні потреби і є основою для формування системи цілей освіти. У цій системі можна виділити ряд компонентів:
- готовність до діяльності у інформаційному просторі, що швидко змінюється, здатність до самостійного прийняття і реалізації рішень;
- уміння користуватися засобами нових інформаційних технологій для вирішення конкретних задач, взаємодії з інформаційними потоками - інформаційна культура;
- використовувані в дійсній роботі для досягнення зазначених цілей педагогічні підходи включають проектну, дослідницьку активність, для якої характерна висока ступінь мотивації і самостійності учнів, групова робота, інтегрованість змісту навчальної діяльності.
Створення інформаційного освітнього середовища в даний час є головним завданням, рішення якого визначає успіх впровадження інформаційних технологій в освіту на всіх її рівнях.
Основними вимогами до систем, що входять до складу простору, є наявність чіткої методики їх використання, фільтрація інформації та обов'язкового взаємозв'язку з телекомунікаційними ресурсами інших засобів.
У межах ЄІОП стає можливим:
- забезпечення рівного доступу до навчання незалежно від місця проживання і часу;
- інтеграція наявних інформаційних ресурсів і на цій основі відпрацювання єдиної політики найбільш раціонального використання інформаційних засобів, розв’язання проблеми підготовки педагогічних і управлінських кадрів системи освіти до впровадження нових інформаційних технологій у професійну діяльність;
- оптимальне, раціональне використання всіх видів ресурсів, включаючи матеріальні та інформаційні;
- розв’язання актуальної для системи освіти проблеми – проблеми інформаційного забезпечення;
- узагальнення і розповсюдження кращого педагогічного досвіду та нових освітніх технологій;
- удосконалення механізмів управління системою неперервної освіти.
Це можна досягти шляхом:
- забезпечення поступової інформатизації системи освіти, спрямованої на задоволення освітніх інформаційних і комунікаційних потреб учасників навчально-виховного процесу;
- формування та впровадження інформаційного освітнього середовища в системі освіти;
- застосування у навчально-виховному процесі та бібліотечній справі інформаційно-комунікаційних технологій поряд з традиційними засобами;
- розроблення індивідуальних модульних навчальних програм різних рівнів складності залежно від конкретних потреб, а також випуск електронних підручників.
Важливим інструментом створення єдиного інформаційного освітнього простору є впровадження інформаційних технологій у навчальний процес. Найважливішими проблемами ефективного використання їх є:
- завантаженість комп’ютерних класів;
- готовність педагогічних кадрів в галузі інформаційних технологій;
- використання можливостей корпоративної мережі у навчальному процесі та управлінській діяльності;
Зрозуміло, що без вирішення цих проблем неможливо якісно сформувати ЄІОП.
Впровадження інформаційних технологій та підготовка педагогічних кадрів є найважливішими для розв’язання вищезазначених завдань. Ці процеси взаємопов’язані і мають відбуватися паралельно.
Як свідчить практика, для активного використання інформаційних технологій необхідні мережні координатори .
Таким чином, завдяки новій організації діяльності особи в ЄІОП, учасник ЄІОП не просто отримує інформацію, а аналізує і систематизує її.
Грамотне і правильне конструювання ЄІОП неможливе без створення єдиної нормативно-правової бази і бази стандартів, що забезпечувало б єдність освіти України.
Що стосується освітніх стандартів для ЄІОП, то вони забезпечать збереження єдиного освітнього простору країни, збереження цілісності самої системи освіти .
Головною перешкодою для такої системи навчання є недостатнє забезпечення навчальних закладів комп’ютерами, необхідним програмним забезпеченням, підключенням до мережі Інтернет, а також брак педагогічних працівників , які на достатньому рівні володіють комп’ютерними та інформаційними технологіями, методикою їхнього використання.
Звідси випливає необхідність масової підготовки викладачів, які б володіли навичками роботи в комп’ютерному інформаційному середовищі, незалежно від предмету викладання.
Однак, необхідно потрібно пам'ятати, що можливі і такі негативні наслідки, що пов'язані з активним вторгненням у природний внутрішній світ людини штучних, ілюзорних вражень від екранних віртуальних сюжетів та взаємодії з ними. Небезпека може полягати і в навмисному маніпулюванні свідомістю молодої людини, нехтуванні допустимими нормами безпечних режимів роботи з комп'ютером. У зв'язку з цим зростає актуальність досліджень психолого-педагогічного впливу та медичних наслідків застосування інформаційно-комунікаційних засобів для фізичного та психічного розвитку учнів. Тому впровадження засобів інформаційно-комунікаційних технологій у навчальний процес має здійснюватись виважено, та бути ретельно підготовленим і продуманим.
Технологічний аспект проблеми передбачає повне забезпечення навчальних закладів комп’ютерними комплексами, мультимедійним обладнанням і доступ до Інтернету; розроблення індивідуальних модульних навчальних програм; створення інформаційної системи підтримки освітнього процесу, електронних підручників та енциклопедій; розвиток мережі електронних бібліотек. Особливе значення має формування спеціалізованих напрямів освіти: дистанційної освіти, медіа-освіти, е-lerning.
Ще більше значення, ніж технології, має зміна методології та концептуальних засад освіти, оскільки електронні медіа стають не лише інструментами освітньої діяльності, а й простором буття та розвитку людини.
Список використаних джерел
2. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012–2021 роки
4. Мадзігон В.М. та ДорошенкоЮ.О.. Інформатизація середньої освіти: програмні засоби, технології, досвід, перспективи .– К.: Наукова думка, 2003.
Виконала Шилюк Г. О., вчитель Піщанобрідської ЗШ I-II ст
У статті акцентовано увагу на проблемі збереження здоров’я та безпеки учнів при роботі в інформаційно-освітньому просторі,окреслено технологічні та гігієнічні показники, дотримання яких сприяє зміцненню здоров’я дітей.
Ключові слова: інтернет-залежність, психічне здоров’я, он-лайн спілкування.
Понад чверть населення земної кулі, а це 1,9 млрд. людей, сьогодні користується Інтернетом. До 30% наближається середній рівень Інтернет-проникнення у світі, 70% сягає показник в розвинених європейських країнах. В Україні він становить 10-12 млн. осіб – близько чверті населення країни. Високий рівень користувачів Інтернетом – це діти віком 11-17 років, які потрапили в Мережу значно раніше від дорослих. Останнім часом зростає їх кількість за рахунок дітей молодшого віку (6-10 років).
Нові інформаційні технології стають не тільки головною рушійною силою прогресу, засобом спілкування між державами, компаніями, університетами, новою формою торгівлі, а й потужним засобом навчання. Україна за даними міжнародної громадської організації Всесвітнього економічного форуму (показники 2011 року) займає 75 місце за рівнем розвитку інформаційних технологій. Значна частина громадян нашої країни мають вдома чи то комп’ютер, чи мобільний телефон, чи планшет, чи все разом. Наші діти досить легко засвоюють ази комп’ютерної грамотності, спілкуються в Інтернеті з друзями, шукають потрібну інформацію, інколи не завжди корисну. А чи завжди цей дивовижний штучний інформаційно-освітній простір позитивно впливає на здоров’я людини і, зокрема, дитини?
Розвиток інформаційно- освітнього середовища характеризується переходом до систематичного використання комп’ютерних технологій в навчально-виховному процесі, збільшенням кількості навчальних предметів, у вивченні яких вони застосовуються. Освітня функція школи залишається провідним аспектом її діяльності, але важливим чинником в оцінюванні рівня і якості навчання стає стан здоров’я школярів.
Слід зазначити, що недотримання санітарно-гігієнічних норм при роботі з комп’ютером, організації робочого місця учня, порушення вимог температурного та шумового режимів, вимог до параметрів комп’ютера, а також інтенсивне емоційне, інформаційне навантаження – це чинники, якими сучасний навчальний процес призводить до надмірного психофізіологічного напруження, стресу та значного погіршення стану здоров’я школярів. Все це вимагає запровадження здоров’язбережувального супроводу при роботі учнів в інформаційно-освітньому просторі.
Найбільш доступним джерелом пошуку інформації на сьогодні є Інтернет-ресурс, що обумовлює його використання з метою навчання та розвитку. Процес отримання інформації у мережевому просторі пов’язаний з реалізацією принципу наочності та порівняння, з поєднанням візуальної та аудіо інформації, наявністю анімації та здатністю диференціювати процес навчання, обумовлюють його привабливість для учнів.
Слід зазначити, що здоров’язбережувальний супровід навчально-пізнавальної діяльності учнів при роботі в інформаційному просторі з електронними навчальними сайтами забезпечується дотриманням таких показників:
- технологічних (звуковий супровід: звукова частота, структура звукового спектра;візуальні параметри кольорового зображення комп’ютера: колір, насиченість, контраст);
- гігієнічних (візуальні ергономічні параметри зображення компютера: можливість пересування об’єктів, що розглядаються, динамічність фонового зображення, кількість об’єктів, що розглядаються; кутові розміри об’єктів: складний або простий об’єкти; оформлення шрифту: гарнітура шрифту, кутовий розмір).
Необхідно також дотримуватися регламентованої тривалості роботи з персональним комп’ютером та перерв і їх активного проведення. З цією метою вчителю необхідно підготувати картки-новігатори, алгоритми, поради, вказівки , путівники здоров’язбереження, гігієнічні регламенти, що містять динамічні й рухливі ігри, комплекси фізичних вправ, гімнастики для очей, елементи оздоровчого самомасажу та сприяють збереженню і зміцненню здоров’я учнів.
У розроблених учителем картах-порадах або гігієнічному регламенті при роботі учнів з сайтом важливо акцентувати увагу на врахуванні таких параметрів основного і додаткового шрифтів, як креслення, величина, гарнітура шрифтів, контраст шрифту і фону, зернистість шрифту, параметри набору (довжина рядка, додатковий інтерліньяж, обсяг інформації на екрані в знаках і бітах). Важливим є раціональне використання площі екрану для подачі інформації. Максимальне використання екрану збільшує обсяг отриманої інформації, формує зручність для читання та обумовлює оптимальне зорове навантаження.
Доцільно також вказати встановлене припустиме креслення – Normal та стандартну величину кегля 12, що забезпечує достатній кутовий розмір сприйняття і запобігає розвитку спазму акомодації внаслідок напруги зору. В роботі слід використовувати 4 типи гарнітури (Times New Roman, Verdana, Arial,Courier New), що сприяє швидкому сприйняттю інформації та забезпечує швидкість читання. Слід зазначити, що ефективній роботі з електронними навчальними засобами сприяє контраст фону та шрифту, відсутність якого призводить до напруження органу зору. Негативно впливає на функціонування зорової системи дитини використання різнокольорового додаткового тексту на кольоровому, сірому фонах, а також на багатокольорових ілюстраціях, друк на кольоровому фоні.Повна відсутність малюнків є фактором збільшення зорового навантаження та стомлюваності учня [3, с. 11-13].
У сучасних наукових дослідженнях акцентовано увагу педагогів не тільки на порушення опорно-рухового апарату і погіршення зору при роботі з комп’ютером та електронними навчальними ресурсами, а й на важливості запобігання інформаційного перевантаження. Тому слід виділити чинники, що впливають на продуктивність розумової діяльності учнів, і відповідно при їх дотриманні підвищують резистентність організму до негативних впливів інформаційного перевантаження. Ці фактори можна розділити на чотири категорії:
- комфортні умови (достатнє освітлення, насичення повітря киснем, розміри приміщення, вологість,температура);
- достатня кількість поживних речовин для роботи мозку (повноцінне харчування з достатнім рівнем і співвідношенням білків, жирів, вуглеводів, а також вітамінів та мікро – і мікроелементів, достатній рівень глюкози);
- середовище психологічного комфорту (відсутність сторонніх відволікаючих факторів, прибране приміщення, правильно організоване робоче місце, правильно підібрані кольори, а також комфортне соціальне оточення (учителі, однокласники, друзі, рідні);
- дотримання режиму «робота-відпочинок»[2, с. 205].
У випадку, коли відбувається надмірне навантаження та надається великий об’єм інформації на фоні недотримання психогігієнічних норм розумової праці, може виникати перевтома організму.
Інформаційний простір, маючи великий інформаційний, навчальний та розважальний потенціал, може бути небезпечним та становити ризик, особливо для дітей. Більша половина користувачів – це діти 10-17 років, не мають жодної гадки про загрози, з якими вони можуть зустрітися, перебуваючи в он -лайн.
Дорослим необхідно пам’ятати про постійні загрози в Інтернеті та приділяти підвищену увагу питанню безпеки. Що таїть в собі Всесвітня мережа Інтернет небезпечного?
1. Віруси. Віруси та хробаки – це небезпечні програми, які можуть поширюватися через електронну пошту або веб-сторінки. Віруси пошкодують файли, програмне забезпечення комп’ютера.
2. Агресія в мережі. Інтернет надає нові можливості для ображання.
В Інтернеті люди можуть розміщувати плітки, фотографії або іншу особисту інформацію та відправляти зловмисні повідомлення, анонімно або під чужим ім'ям.
3. Реклама. Інтернет надає рекламодавцям можливість поширювати рекламу своїх товарів на аудиторію дітей і молоді.
4. Незаконне використання особистої інформації в мережі.
Адміністратори веб-сайтів не завжди можуть забезпечити конфіденційність особистої інформації, навіть якщо ці дані захищено Законом про захист інформації. Копії фотографії можуть легко опинитися у декількох місцях, і їх буде дуже важко видалити повністю.
5. Небажана інформація. На деяких сайтах розміщена «доросла» інформація, що пропагує аморальну поведінку і може легко потрапити до школяра.
6. Спілкування із психічно хворими людьми. Збоченці можуть безперешкодно спілкуватися із довірливими школярами, завоювати довіру, щоб втягти їх в ситуацію сексуального насилля.
7. Інтернет – шахрайство.
8. Торгівля людьми. Легко змоделювати декілька ситуацій в Інтернеті, які можна використати з метою торгівлі людьми: від сайтів, що пропонують роботу до шантажу з метою викрадення жертви та її подальшого продажу.
9. Недостовірна інформація. В Інтернеті досить легко знайти інформацію, яка не є науковою і становить загрозу, якщо нею скористатися.
10. Соціальні мережі. Соціальні мережі шкодять здоров'ю людей через брак спілкування з реальними людьми, негативно впливають на роботу імунної системи організму, гормональний баланс, процеси мислення і навіть роботу артерій. Що в майбутній перспективі підвищує ризик появи і розвитку серцево-судинних захворювань, недоумства і раку.
Тож, насправді, не все так прекрасно в світі Інтернет. І це повинні знати навіть найменші його користувачі. Тож, необхідно навчити підростаюче покоління звичкам цивілізованого спілкування, знайомити з правилами поведінки в мережі та з вимогами до оформлення поштової скриньки і електронного повідомлення; розказати що дозволено і що не дозволено в Інтернеті. І тоді, світ Інтернету не буде нести небезпеку.
Джерела та література
1. Бойченко Т. Валеологія – мистецтво бути здоровим / Т. Бойченко //
Здоров’я та фізична культура. – 2005. – № 3. – С. 1-4.
2. Вовк В. В. Закономірності розвитку та профілактики виникнення
інформаційного стресу / Навколишнє середовище і здоров’я людини //
Матеріали V Всеукраїнського науково-практичного семінару. – Полтава :
Скайтек, 2012. – 340 с.
3. Голодько К. А. Гігієнічна оцінка електронних навчальних сайтів та
пошукових систем мережі Інтернет / К. А. Голодько, Л. В. Подрігало,
Н. М. Філатова // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. –
2012. – № 2(20). – 332 с.
Підготувала Марусенко
І.В.,
вчитель
початкових класів
Незважаючи на безумовно позитивну роль сучасних комунікаційних засобів та Інтернету, існують певні ризики у використанні інформаційних технологій. Особливу небезпеку незахищений інформаційний простір приховує для дітей. У статті розглянуто як підготувати дітей до свідомого, грамотного та безпечного використання інформаційних ресурсів, виховати культурного користувача мережі Інтернет.
Ключові слова: комунікаційні засоби, Інтернет, інформаційні технології, комп'ютер, сайт, інформація.
Комунікаційні засоби стали невід’ємною складовою життя людей у всіх сферах діяльності. Мобільні телефони, комп’ютери та Інтернет розкрили нові можливості для спілкування, освіти, праці, відпочинку та творчої самореалізації особистості.
Близько 2 мільярдів людей у світі підключені до мережі Інтернет [2,с.7]. Щороку зростає кількість користувачів, серед яких дедалі більше дітей і підлітків.
Ще п’ять років тому користувачами Інтернету були переважно мешканці великих міст, які використовували дротові технології та широкосмуговий доступ. Сьогодні, завдяки розвитку мобільного Інтернету, стрімке розширення мережі відбувається навіть у невеликих населених пунктах, а користуватися Інтернетом діти починають з 6-7 років [2,с.8].
Тому впровадження інформаційних технологій – один із пріоритетних напрямків сучасної освіти. Головною метою її розвитку є забезпечення загального доступу до освітніх ресурсів шляхом інтенсивного впровадження новітніх методів навчання, комп’ютеризації та інформатизації. Комп’ютери поступово переходять із кабінету інформатики у навчальні класи, призначені для вивчення хімії та біології, фізики та географії, літератури та музики.
Раніше інформацію з будь-якого предмета учень міг отримати з підручника, довідкової літератури, розповіді вчителя, конспекту уроку. Сьогодні, з огляду на сучасні реалії, вчитель використовує нові методи роботи, спираючись на інформаційно-комунікаційні технології. Це обумовлено тим, що в наш час кожні 72 години кількість інформації збільшується вдвоє, тому потрібні спеціальні навички, вміння та сучасні засоби для опрацювання такого величезного інформаційного об’єму [1,с.5]. До того ж, сучасні діти народилися у цифровому світі ХХІ століття, з раннього віку знайомі з мобільними телефонами, ноутбуками, плеєрами, тому легко сприймають на уроці інформацію, подану за допомогою медіа-засобів.
Водночас Інтернет-простір, що став другою домівкою для сучасного покоління, приховує серйозну загрозу для формування особистості, а дитина ще не усвідомлює в достатній мірі рівень небезпеки, що чекає на неї серед віртуальних тенет глобальної мережі. Інтернет з самого початку свого існування накопичував інформацію без обмежень, табу, цензури чи застережень. Кожного разу, користуючись послугами Інтернет-ресурсів, дитина опиняється в неконтрольованому світі дорослих, один на один з величезною кількістю шкідливої інформації, що, безперечно, негативно впливає на розвиток внутрішнього світу та сприйняття навколишнього середовища. Тому особливо гостро стоїть питання створення умов для безпечного користування інформацією Інтернет-порталів.
Залежно від віку і рівня розвитку діти по-різному сприймають інформацію, отриману з мережі, а також по-різному поводяться в Інтернеті.
Учні 1-4 класів тільки починають спілкуватися з Інтернетом вдома і в школі. В школі вони навчаються під наглядом вчителя, а вдома ця роль відводиться батькам. Тому комп'ютер необхідно розмістити в спільній кімнаті, щоб батьки у будь-який момент могли проконтролювати дитину, переглядаючи разом сайти, поступово привчали дитину ділитися побаченим. Якщо дитина вирішить скористатися електронною поштою, навчили її користуватися сімейною електронною скринькою. Можливо разом з дитиною знайти цікаві сайти і створити на них закладки. Необхідно враховувати і той факт, що дитина може переглядати Інтернет-сторінки без дозволу батьків, у когось з друзів. Треба пояснити, з чим вона може зіткнутися і підказати, як знайти вихід з подібної ситуації. Обов’язково погодити з дитиною час користування Інтернетом.
Учні середньої ланки вже усвідомлено починають користуватися Інтернетом для виконання шкільних завдань, у них з'являються захоплення і хобі. Разом з ними можна обговорювати надійність сайтів, зацікавлювати пошуком корисної і якісної інформації. Наприклад, вибір місця відпочинку родини або придбання нових речей через Інтернет-магазин. Нехай дитина самостійно спробує знайти декілька варіантів. З дітьми 10-12 років вже можна говорити про дозволені і заборонені дії в мережі, пояснювати, яку інформацію і в яких випадках можна розголошувати, про способи взаємодії з користувачем та пов'язані з цим ризики.
Старшокласники активно шукають друзів в Інтернеті, тому їх дії іноді виходять за межі розумного. У такому віці «психологічного самоствердження» багато дітей стають замкнутими і намагаються зберегти свої думки в таємниці. Тому дорослим потрібно знати з ким спілкується підліток, які питання його цікавлять, обов’язково треба обговорювати наслідки надання особистої інформації. Необхідно домовитися з дитиною про вибір веб-сайтів, які вона відвідуватиме і про час користування ними. За допомогою фільтрів заблокувати сайти, що містять небезпечну інформацію. Обов'язково контролювати дії дитини, переглядати журнал відвідуваних сайтів.
Інтернет для школяра має бути безпечним і багатофункціональним. Тому дітей та молодь необхідно привчати до цивілізованого спілкування із самого раннього віку, разом із формуванням загальнокультурних цінностей, навчити їх користуватися інформаційними засобами зв’язку, дотримуючись правил етикету та поважаючи свободу оточуючих, тобто виховувати інтернет-культурне підростаюче покоління.
Питанню захисту молоді від негативних інформаційних впливів приділяється значна увага в державі. Уряд створює необхідні правові, економічні та організаційні умови, які сприяють реалізації права на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному й інтелектуальному розвитку або морально-психологічному стану дітей та молоді [4,с.15].
Працівники освіти проводять інформаційно-просвітницьку роботу з питань безпечної роботи в Інтернеті, співпрацюють з державними та приватними структурами, неурядовими організаціями. Звертають увагу на розвиток якостей морального орієнтування в оточуючому середовищі, вміння коректно і безпечно задовольняти життєві потреби в процесі спілкування. Орієнтування учнів на безпеку життєдіяльності, як спосіб впровадження позитивного соціального досвіду, вже увійшов в педагогічний арсенал педагогів.
Зокрема, вивчення питань безпечної поведінки дитини в соціальному середовищі та роботи в Інтернеті здійснюється відповідно до чинних програм зі шкільних курсів «Інформатика» та «Основи здоров’я». Вивчення питань прав та свобод дітей з отримання інформації та захисту від негативних інформаційних впливів передбачено навчальними програмами з курсів «Правознавство» та «Людина і світ». Педагогічні колективи навчальних закладів, з метою поглиблення правових знань учнів та формування вміння співвідносити в житті норми моралі та права застосовують такі форми правового навчання, як диспути, дискусії, конференції, правові лекторії, конкурси, вікторини правових знань, тренінги, тематичні вечори, зустрічі з працівниками правоохоронних органів, соціальних служб, тематичні виховні години. В лютому у навчальних закладах відзначають День безпечного Інтернету.
Майбутнє пред’являє нові вимоги до молодого покоління, стає необхідним формування певних соціальних і професійних навичок, що дозволяють жити в сучасному цифровому суспільстві. Завдяки «інформаційній павутині» діти відкривають для себе новий світ, отримують величезну кількість інформації, знайомляться і спілкуються, займаються творчістю. Адже усім відомо, що діти, зайняті творчістю або дослідженнями, застраховані від нудьги і поганої компанії. А чи стане Інтернет другом дитині - залежить тільки від дорослих.
Список використаних джерел
1. Виховання культури користувача Інтернету. Безпека у всесвітній мережі: навч.-метод. посібник/А.Б. Кочарян, Н.І. Гущина. - Київ, 2011. – 100 с.
2. Діти в Інтернеті: як навчити безпеці у віртуальному світі / Литовченко І.В., Максименко С.Д., Болтівець С.І.– К.: ТОВ «Видавничий будинок «Аванпост-Прим», 2010.- 48 с.
3. Лозова В.І. Теоретичні основи виховання і навчання. – Харків, 1997. – 338 с.
4. Удалова О.А. Безпечне користування сучасними інфорамційно-комунікативними технологіями: методичні рекомендації. – К.: Україна, 2010. – 72 с.
5. Швед О.В. Небезпека для молоді в Інтернеті/ Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Молодь в умовах нової соціальної перспективи». – Житомир, 2005. – с. 185– 187.
Підготувала Чепурна Т.В., вчитель початкових класів
